“За день займаємо кілька позицій”: як триває звільнення українських земель на Запоріжжі (фото, відео)

Українські військові крок за кроком витискають окупантів з їхньої першої лінії оборони на Запоріжжі. Однак ворог не готовий поступатися — авіація окупантів постійно підтримує російську піхоту з неба.

Окупанти силкуються контратакувати щойно звільнені П’ятихатки. Але крім чергових партій “двохсотих”, росіяни не отримують нічого. Водночас на заході області, де між передовими позиціями ЗСУ та росіянами були вели величезні водойми, — тепер утворилася пустеля.

Про це в сюжеті ТСН розповів Олександр Моторний.

За словами місцевих у Приморському, вода з Каховського водосховища зникла просто “на очах”. Місцева мешканка Ольга Іванівна каже, що води не стало за ніч. Тепер на місці величезного водосховища — просто пустка, яка розділяє позиції українців та окупантів.

Тепер за береговим вигином південно-східної частини Каховського водосховища неозброєним оком видно тимчасово загарбану росіянами Велику Криницю. Просто за нею — Василівка, найпотужніший ворожий укріпрайон перед Мелітополем. Звільнені українськими воїнами Лобкове й П’ятихатки на пів десятка кілометрів скоротили відстань до узбережжя Азовського моря. Та ворожі снаряди не припиняють летіти по українцях.

Багатоповерхівки у Степногірську, на західному фланзі Запорізького відтинку передової, стали першими житловими спорудами перед лінією фронту. Щоправда, житлові вони лише умовно.

“Ніхто не вертається. Може, хтось там приїхав, подивився і поїхав. На Запоріжжя, туди”, — каже Сергій, житель Степногірська Запорізької області.

Натомість зі звільнених П’ятихаток, під щільним ворожим вогнем, наші військові вже змогли вивезти й урятувати більше пів десятка цивільних.

На східному флангу Запорізької ділянки фронту під щільним ворожим вогнем українські захисники пробивають шлях на Токмак. Потужні вибухи лунають в районі Оріхова, біля Малої Токмачки дим здіймається майже щодоби. Ворожа авіація стартує з акваторії Азовського моря, підлітає на пускові рубежі та жбурляє смертоносні снаряди просто на житлові споруди міста.

Так, в Оріхові та сусідній Преображенці лише за день поранень зазнали четверо людей.

На передовій найважчі бої в районі Оріхова точаться біля Роботиного та південно-східніше Малої Токмачки, вздовж дороги, що веде на Маріуполь. Там українські військові цілодобово продовжують тиснути на окупантів.

“Зараз ми наполегливо просуваємося вперед, іноді за день ми займаємо кілька позицій. Рух вперед триває!” — каже військовий із позивним “Ряша”.

До того ж на багатьох ділянках українці б’ють ворога його ж зброєю. Тепер уже на колишніх ворожих позиціях росіяни залишають і амуніцію, і цілі склади з боєприпасами. Але своя зброя, за словами ЗСУ, надійніша.

Перед кожним “виходом на нуль” після короткого перепочинку воїни ЗСУ ретельно чистять зброю та споряджають боєкомплект. Кажуть, що “виїзд” може бути будь-якої хвилини, тому зброя має бути готова завжди. Хлопці наголошують, що забагато набоїв зараз не буває.

Водночас російські загарбники уздовж всієї лінії бойового зіткнення на Запоріжжі не покидають надій відвоювати втрачене. Однак кремлівські ватажки на штурми кидають переважно вчорашніх в’язнів.

Їх доводиться не лише знищувати на полі бою, а й виловлювати у щойно звільнених селах та лісосмугах. Більшість із тих, кому пощастило вижити й потрапити в полон, кажуть, що шукали “легшої долі”.

“Я його (окупанта – ред.) питаюся: “Чого ти сюди прийшов?”. Каже: “Нас прислали”. Мовляв, на зоні не легко. Ну, а тут також не легко! Тут вбивають!” — розповідає військовослужбовець 68-ї ОЄБр ЗСУ “Улич”.

Що відомо про нещодавно звільнені населені пункти

18 червня так звані “воєнкори” окупантів влаштували істерику, що ЗСУ відбили П’ятихатки на Запоріжжі. Мовляв, це дозволить Силам оборони України розширити плацдарм та розпочати просування до Василівки.

Істерика пропагандистів РФ пролунала на тлі інформації про кілька звільнених від окупантів населених пунктів. Так, 13 червня в Генштабі повідомляли, що ЗСУ звільнили 7 населених пунктів: Лобкове, Левадне, Одарівка, Нескучне, Сторожове, Макарівка, Благодатне. Зокрема, в Донецькому та Таврійському районах просунутися українським захисникам вдалося на 6,5 км.