Український донор кісткового мозку, який врятував 18-річного юнака, написав йому таємничого листа

Врятований юнак упродовж двох років не має права знайомитися зі своїм генетичним близнюком.

У столичному “Охматдиті” виписали юнака, якому зробили трансплантацію кісткового мозку від донора, якого вперше знайшли в українському реєстрі. Стовбурові клітини цього донора не просто підійшли, донор виявився генетичним двійником. Як у лікарні проводжали свого пацієнта та чи познайомився він із тим, хто по крові йому, як рідний, йдеться в ТСН.

Олегу – 18, він із Павлограда. Торік улітку йому зненацька стало зле. Після аналізів хлопцю поставили діагноз – апластична анемія у важкій формі. Це стан, за якого кістковий мозок людини припиняє виробляти достатню кількість клітин крові. У Дніпрі, поміж сиренами та переховуванням у бомбосховищі, Олег пройшов курс хіміотерапії. Не допомогло. Єдиний шанс – трансплантація кісткового мозку. Вони стали шукати донора, подали заявку до українського реєстру, і там знайшовся той, кого в медичному середовищі називають генетичним близнюком. “Тільки 70% мають свого генетичного близнюка – близнюки теж різні, краще молодий і чоловік. Донор був налаштований позитивно і радий, що врятує життя”, – кажуть медики.

В українському реєстрі нині понад 9 тисяч потенційних донорів, водночас як, наприклад, у світовому – майже 41 мільйон.

До великої війни донорів кісткового мозку для хворих українців шукали по всьому світу. Стовбурові клітини головно доправляли літаком, а нині трансплантант кур’єри зустрічають на кордоні і везуть авто. Часу у них небагато: від моменту забору до трансплантації має минути не більше 72 годин. І вони це роблять – за три доби навіть встигли доправити клітини з Індії. Впродовж цього року вже зроблено 101 трансплантацію кісткового мозку.

Поки провели лише одну трансплантацію, коли донора знайшли у вітчизняному реєстрі. Щоб цих випадків було більше, українців просять реєструватися в ньому. Стати потенційним донором кісткового мозку може людина до 35 років і без хронічних хвороб.

Мама Олега міркує, яка ж та людина, що врятувала її дитину. З метою безпеки донор та реципієнт можуть зустрітися лише через два роки, якщо захочуть. Доти можуть спілкуватися анонімно, через реєстр. Через нього генетичний близнюк передав парубкові листа, що в ньому – Олег не розповідає.

Попереду в Олега ще зо три місяці амбулаторного лікування, якщо все буде добре, то він зможе повернутися додому. Мама вірить, що до того часу в рідному місті вже буде безпечно.